Сергій Шкаліков

Фотографія Сергій Шкаліков (photo Sergey Shkalikov)

Sergey Shkalikov

  • День народження: 29.09.1963 року
  • Вік: 35 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Дата смерті: 06.12.1998 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Сергій Шкаліков народився 29 вересня 1963 р. Після закінчення Гітісу (курс О. П. Табакова) в 1986-90 рр. (з перервами) працював у Театрі під керівництвом О. П. Табакова. З 1990 р. — актор МХАТ імені Чехова. Автор збірки віршів «якби я був…» (виданий в 2001 р.).

Він був молодий. Талановитий, хоча довго його таланти залишалися «річчю в собі», а невелику його зайнятість у репертуарі в кулуарних бесідах легко пояснювали згубною пристрастю до алкоголю. Ще страшніше, що нові часи пропонували нові засоби «забуття».

«Шкаликів? А кого ж він грав?» — запитає сьогодні любитель театральних пліток, зацікавившись лякаючою стислістю його життєвого і творчого шляху. Так, так вийшло, що в театральній тусовці, в богемному колі його знали краще, ніж там, де судять про театрі лише за «продукту» — спектаклів. На ювілейному фото, де вся трупа Мхату імені Чехова тісними рядами розташувалася на сцені, готова приймати численні поздоровлення, його сьогодні й не відшукати. Сергій Бєляєв та Сергій Шкаліков. 1988 р. Третій у п’ятому ряду… Багато грають сьогодні ті, хто сидів у першому?

Він щось встиг зіграти. Таке, що змусило заговорити про нього всерйоз — як про одному з найбільш цікавих акторів. Чеховського Мхату і свого покоління. Про покоління, до речі, він сказав своє слово у виставі «Лиходійка, або Крик дельфіна», в якому два пияки, два представника декласованої російської інтелігенції, поет

-пісняр і композитор, автор шлягерів, раптом закохуються в дівчину за викликом, і пристрасть, рівна тій, що описана Пушкіним, Лермонтовим, Тургенєвим і Товстим, тобто старовинне сильне почуття позбавляє життя обох. Герой Шкалікова гине, кінчаючи життя самогубством.

Він зіграв Дон Гуана в «Маленьких трагедіях», не дуже вдалому монтажі з пушкінських п’єс, чиє одне з небагатьох, лише тепер очевидних переваг, крім гри Шкалікова, було і в тому, що спектакль не був приурочений до пушкінського ювілею. А Шкаліков грав там, як вже було сказано вище, Дон Гуана, не розчарованого в житті, навпаки, готового виривати щастя з її (життя) рук, скільки вистачить сил. І знову гинув у фіналі, передбаченому Пушкіним.

У ньому ненаситність була природною. І коли в одній телевізійній передачі раптом показали його будинок (це був дім його дружини) — великий, з якимись угіддями, з верховими кіньми, це видовище погано в’язалося з уже сформованими уявленнями про артиста — людину, яка за своєю то Сергій Шкаліков і Сергій Бєляєв.1988 гі справді ненаситності, то це було нічим не заглушаемым невдоволенням собою, якимось гложущим його

зсередини занепокоєнням, внутрішнім нервом, але з-за цього — було очевидно — він ніколи не досягне внутрішньої гармонії… Втім, достаток ще нікого не гарантував від внутрішнього неблагополуччя і невдоволення собою.

«Сергій Шкаліков (на прізвисько Шкала). Про нього завжди ходили байки. — згадував актор Євген Дворжецький. — Розповідали, що він свої пісні співає на Арбаті. І що у нього приголомшливий роман з мільйонеркою і Шкала витягнув свій лотерейний квиток.

Але для нього все це було дурницею. Він ніколи в житті не випендрювався тим, що у нього є. А у нього було багато порівняно з голодранцями-акторами. Шкала — непередбачуваний. Завжди був готовий запропонувати повний пакет послуг — поїхати, помчати, дістати і доставити тобі задоволення. Останній раз я його бачив у клубі «Маяк». Він купив японський мотоцикл. «Поїхали», — крикнув мені і катав по Калінінському проспекті. Порушуючи всі правила — з бульвару наліво, по Калінінському і вгору по Садовому. Шістдесят кілометрів на моторолері — це страшно. Він був порівняно тверезий, як і я».

«Мільйонерка», яка виявилася англійською журналісткою Машею Слонім, розповідала, що він часто говорив

: «Я скоро помру». Точно чекав смерті…

Одну з кращих своїх ролей Шкаліков сыгралв виставі «Тойбеле та її демон», зіграв цього самого «демона» — юнака, який лише в образі демона здатен зачаровувати і підкорювати красуню Тойбеле з маленького єврейського містечка. Тут можна було б, звичайно, вибудувати якусь містичну лінію, згадавши і про травму В’ячеслава Невинного, і про страшну смерть Олени Майорової, яка грала Тойбеле…

Сергій Шкаліков і група «Чайф» в ДК ім. Горбунова, 18.10.1997 6 грудня 1998 р. у віці всього лише 35-ти років Сергій помер у себе вдома, сидячи в кріслі перед телевізором, «за офіційною версією» від серцевої недостатності. Але всі знають справжню, страшну причину. Шкаліков курив, пив і вживав наркотики. Передозування і поставила крапку в його шалений біографії.

Фільмографія:

1. Скакав козак через долину — 1986 — епізод

2. Ягуар — 1986

3. Історія однієї більярдної команди — 1988

4. Сер (Свобода — це рай) — 1989

5. Наша людина в Сан-Ремо — 1990

6. Рекет — 1992

7. Круті. Справа №1: Смертельне шоу — 1998

8. Досьє детектива Дубровського — 1999

9. Замість мене — 2000 — Трал