Микита Салопін

Фотографія Микита Салопін (photo Nikita Salopin)

Nikita Salopin

  • День народження: 09.03.1970 року
  • Вік: 46 років
  • Місце народження: Астрахань, Росія
  • Громадянство: Росія
  • Зріст: 175 см

Біографія

Обличчя Микити Салопіна відоме навіть тим, хто не відвідує театри і не дивиться телевізійні фільми і серіали. Він рекламує то пиво, то цукерки, а найчастіше пригощає йогуртом та іншими смаколиками своїх екранних діточок. Такий імідж ‘рекламного тата’ цілком відповідає зовнішності актора – зовні неброскому, але викликає велику довіру і відчуття надійності. За плечима Микити Васильовича – чимало ролей, зіграних у Театрі на Таганці і Театрі на Малій Бронній, і десятки екранних образів, які полюбилися глядачам, а головне – у нього четверо чудових дітей, яких він дуже любить.

Микита Салопін народився в театральній родині, проте його батьки грали не на столичній сцені, а в Астрахані. Василь Салопін, батько актора, у свій час закінчив ГІТІС і за розподілом поїхав в Астрахань. Разом з ним на сцені місцевого Тюгу виступала одна з перших випускниць театрального відділення місцевого музичного училища Галина Кладомасова. У їх родині з’явилися двоє синів – Микита (9 березня 1970), а пізніше Антон. Хлопчики в буквальному сенсі слова росли в театрі, і бачили з-за лаштунків всі ролі своїх батьків, особливо батька, який був провідним актором трупи. Трохи пізніше родина переїхала в Тамбов і стала виступати на сцені місцевого драматичного театру, потім з-за сімейних обставин Галині Павлівні з синами довелось повернутися в Астрахань. Микита вчився не лише в звичайному, але і в музичній школі, однак у виборі свого майбутнього життєвого шляху не сумнівався: звичайно ж, він стане актором, і звичайно ж, буде вчитися в Москві.

Мрії Микити Салопіна справдилися – він став студентом Школи-студії МХАТ. У 1996 році, отримавши диплом, Микита вступив в трупу Театру на Таганці. Ні житла, ні прописки у молодого актора не було, і з дозволу художнього керівника театру Юрія Любимова він залишався ночувати на малій сцені. Свічки, рояль, на якому можна було импровизиров

ать, портрет Чапліна – все це виглядало дуже романтично, проте кар’єра в театрі на Таганці у Микити не склалася. Та й стосунки з колишньою однокурсницею, а в той час актрисою Театру на Малій Бронній Мариною Глазкової, розвивалися серйозно. У 1998 році Микита Салопін перейшов працювати в Театр на Малій Бронній, у трупі якого перебував дев’ять років, і одразу ж отримав кілька цікавих ролей. У постановці ‘Страсті по Торчалову» він зіграв міліціонера Степу, потім він був задіяний у виставах ‘Метеор’ (пастор Лютц), ‘Доктор Фауст’ (Робін), ‘Дурні’ (Мишкін), ‘Слов’янські божевілля’ (Велемир) і багатьох інших постановках театру. Як у всякого молодого актора, в його репертуарі були і різні ролі в дитячих виставах (‘Попелюшка’, ‘Кресало’ тощо). Проте в будь-якому образі можна було помітити талант і внутрішню красу актора. Саме в цей час Салопін почав зніматися в рекламі, і його обличчя стало відомим, хоча і не пов’язаним з певним героєм, а турботливим молодим татусем. Він став молодим татом і в житті – Марина народила доньку Анастасію. Однак незабаром після народження дитини пара розлучилася мирно і без сварок, лише тому, що обидва зрозуміли безперспективність подальшої спільного життя. Відносини між розведеним подружжям продовжують залишатися дружніми, і Нікі

та виявляв турботу про дочку, бачачи її практично щодня.

До цього часу актор вже став зніматися в кіно. Його першою роллю став відомий художник Віктор Попков, якого Салопін зіграв у телефільмі, знятому для телеканалу ‘Культура’ в 2001 році. А його першим ‘серіальним’ героєм став злодій Коля в ‘Повернення Мухтара’ (серія ‘Особливості міський рибалки’, 2003). Дебют, хоча і закінчився смертю героя, виявився вдалим, і запрошення від режисерів не змусили себе чекати. У 2003 році Салопін знявся у фільмі ‘Смак вбивства’ (Саша Бугетов), за ним послідувала роль Олександра в комедійному серіалі ‘Несподівана радість» (2004). Зовнішні дані і акторська манера Микити сприяли частого запрошення на ролі ‘чоловіків у формі’ — військових чи працівників міліції. Серед таких ролей – лейтенант міліції в серіалі ‘своя людина’ (2005), слідчий Костенко в ‘Татьянином дні’ (2007), капітан міліції Устянцев в ‘Шаленому ангелі’ (2008) та ін Запам’яталися глядачам і льотчик Корольов ‘Чартері’ (2006), лейтенант Боронько в ‘Аеропорт’ (2006), розвідник Максюта в ‘Розвідників’ (2008). До одним з найбільш пам’ятних ролей актора відносять начальника охорони Зотика в кримінальній драмі ‘Піраммміда’ (2011), яка розповідає про реальних подіях, пов’язаних з сумно відомої до

компанією ‘МММ’. Незвичайним у виконанні Салопіна став і головний герой другого сезону містичного серіалу ‘Тут хтось є’ (2011) Дмитро Проскурін, намагається самостійно розслідувати причину відбуваються в його домі загадкових явищ. В даний час актор знявся майже в п’ятдесяти ролях. Остання його роль – Саня Гончаров в мелодраматичному серіалі ‘Дорослі дочки’ (2015). Два проекти з участю Микити Салопіна(‘Трепалов і Гаманець’ і ‘З дна вершини’) ще знаходяться у виробництві.

Робота над ремейком ‘Службового роману’ (2011), де відомий актор грав роль інвестора, мала несподіване продовження в його особистому житті. Під час зйомок новорічної телепередачі «Що хоче жінка’, присвяченій цьому фільму, Салопін познайомився з помічником режисера Лізою, яка стала його другою дружиною. У Лізи є син від першого шлюбу Данило, а Микиті вона народила дочку Євдокію і сина Тихона. Крім зйомок на телебаченні та у серіалах, актор займається також роботою над аудіозаписами, зокрема, випустив книгу Ст. Пелевіна ‘Ампір В’. Також Микита Салопін є засновником і режисером театрального центру «Гримерка’. У ньому проводиться навчання молодих акторів, і поставлено низку вистав. Зокрема, ‘день’, ‘Таня’, ‘Дім Бернарди Альби’, ‘Страсті по Торчалову» та ін