Михайло Царьов

Фотографія Михайло Царьов (photo Mihail Tsarev)

Mihail Tsarev

  • День народження: 01.12.1903 року
  • Вік: 83 роки
  • Місце народження: Тверь, Росія
  • Дата смерті: 10.11.1987 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Акторську освіту Михайло Царьов отримав у Школі російської драми в Петрограді, де в 1919-1921 роках навчався у Юрія Михайловича Юр’єва. Ще, будучи студентом, Михайло в 1920 році вступив в трупу Великого Драматичного театру.

Народний артист СРСР (1949)

Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1947, за виставу«За тих , хто в морі!»)

Лауреат Державної премії СРСР (1969)

Герой Соціалістичної Праці (1973)

Тричі кавалер Ордена Леніна

Двічі кавалер Ордена Трудового Червоного Прапора

Дитинство

Михайло Царьов народився в Твері. Його батько Іван Ізотович Царьов працював залізничним фельдшером, а мама Марія Петрівна займалася господарством і вихованням дітей – у Михайла були ще два старших брата і сестра.

Михайлові не виповнилося ще й п’яти років, коли вся сім’я переїхала в Ревель. Тут і минуло його дитинство. З ранніх років він ріс не технарем, а гуманітарієм. Хлопчик дуже любив читати, йому подобалися уроки російської мови, іноземної мови, історії, географії. Після закінчення школи Михайло вирішив пов’язати свою долю з театром.

Театр

Акторську освіту Михайло Царьов отримав у Школі російської драми в Петрограді, де в 1919-1921 роках навчався у Юрія Михайловича Юр’єва. Ще, будучи студентом, Михайло в 1920 році вступив в трупу Великого Драматичного театру.

У 1924-1926 роках Михайло Царьов працював у Москві, граючи в колишньому театрі Корша. У 1926-1931 роках він виступав на сценах театрів Махачкали, Каз

ані та Сімферополя, а в 1931 році переїхав до Ленінграда, де був прийнятий в трупу Ленінградського академічного театру драми.

В 1934-1937 роках Михайло Царьов працював у Всеволода Мейєрхольда в театрі, названим його ім’ям (Державний театр імені Мейєрхольда). В кінці 30-х почалося цькування цього видатного майстра, театр був закритий, і Михайло Царьов з групою інших акторів перейшов в трупу Малого театру.

Михайло Царьов в ролі ЦацкогоВ Малому театрі Михайло Іванович пропрацював до 1963 року, що спочатку актором, а з 1950 року – директором. Саме тут розкрився талант цього цікавого актора, утілював у своїх героях мужність, силу, щирість і справжню чоловічу красу. Найкращою його роботою став Чацький в постановці «Горі від розуму» Грибоєдова. Цю роль він грав ще у Мейєрхольда, а потім і тут на сцені Малого театру протягом багатьох років. Фахівці відзначали, що кращого виконавця Чацького в радянському театрі не існувало. З віком (в 60-ті роки) Михайло Царьов перейшов у виставі «Горе від розуму» на іншу роль – Фамусова, яку виконував настільки ж чудово.

Чудові персонажі були створені актором також у виставах: «Оптимістична трагедія» Вишневського (Ватажок), «Старий» Максима Горького (Старий), «Визнання» Дангулова (Ілля Рєпін), «Пігмаліон» Шоу (Хіггінс),«На всякого мудреця досить простоти» Островського (Глумов), «Рюї Блаз» Гюго (Дон Сезар де Базан), «Перед заходом сонця» Гауптмана (Маттіас Клаузен), «Дама з камеліями» (Армана Дюваль) і інших.

Багато років Михайло Іванович викладав у Вищому театральному училищі (інституті) ім. М. С. Щепкіна. Серед його учнів: Володимир Богін («Батьки і діти», «Ходіння по муках»), Сергій Жолобов («Кадетство», «Кремлівські курсанти»), Євгенія Глушенко («Зіна-Зінуля», «Вперше заміжня») та інші відомі актори кіно і театру.

Кіно

Михайло Царьов у фільмі Острів СокровищВ кіно Михайло Царьов знімався мало. У 30-ті роки їм було зіграно ряд ролей, однією з найбільш вдалих став доктор Лівсі у фільмі Володимира Вайнштока «Острів скарбів» (за однойменним романом Стівенсона).

Надалі кінематограф був певним відображенням театральної діяльності актора. На екрані Михайло Царьов втілив чимало образів, зіграних ним на сцені Малого театру. У 1952 році він знявся в екранізаціях п’єс Островського «Горі від розуму» (безумовно, в ролі Чацького) і «На всякого мудреця досить простоти» (в ролі Єгора Дмитровича Глумова).В 70-е – 80-е роки Михайлом Царьовим був поставлений ряд фільмів-спектаклів, де він сам виконав головні ролі: «Горі від розуму» (Павло Опанасович Засланні), «Прибуткове місце», «Старий», «Діти Ванюшина». Крім того, актор зіграв ролі у фільмах виставах Леоніда Хейфеца «Король Лір» (король Лір) і «Змова Фиеско в Генуї» (Верина), у фільмі-виставі Леоніда Варпаховського «Оптимістична трагедія» (Вожак) та інших.

Фільмографія:

1932 Переможці ночі

1932 Перший взвод

1933 Гроза

1936 Гобсек

1937 Острів скарбів

1942 Концерт фронту

1952 На всякого мудреця досить простоти

1952 Горе від розуму

1956 Крила

1957 Пігмаліон

1958 Поема про море

1972 Світить, та не гріє — фільм-спектакль – режисер

1974 Старики — фільм-спектакль

1974 Старий — фільм-спектакль – актор, режисер

1974 Перед заходом сонця — фільм-спектакль

1974 Будинок Островського — фільм-спектакль

1976 Визнання — фільм-спектакль

1977 Оптимістична трагедія — фільм-спектакль

1977 Горі від розуму — фільм-спектакль – актор, режисер

1980 Змова Фиеско в Генуї — фільм-спектакль

1981 Прибуткове місце — фільм-спектакль – актор, режисер

1982 Король Лір — фільм-спектакль

1982 Діти Ванюшина — фільм-спектакль – актор, режисер