Маргарита Терехова

Фотографія Маргарита Терехова (photo Margarita Terehova)

Margarita Terehova

  • День народження: 25.08.1942 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Туринск, Свердловська, Росія
  • Громадянство: Росія
  • Зріст: 170 см
  • Вага: 60 кг

Біографія

Народна артистка Російської Федерації (1996). Народилася 25 серпня 1942 в місті Туринске Свердловської області. У 1959-1961 навчалася в Ташкентському університеті, після закінчення в 1964 Школи-студії при Академічному театрі ім. Моссовєта стала акторкою цього театру і працювала в ньому з 1964 по 1983. У 1987 році, після перерви, повернулася в театр ім. Моссовета.

З театральних ролей Терехової найбільш відомі Клеопатра Цезаря і Клеопатри Б. Шоу (1964), Марі у виставі Очима клоуна за романом Р. Бьолля (1968), Соня в спектаклі » Злочин і покарання за романом Ф М Достоєвського (1971), Єлизавета в Царському полюванні за п’єсою Л. Зоріна (1977), Любов Сергіївна у Темі з варіаціями С. Альошина (1979).

Кінорежисери довго не могли розгадати загадку» Маргарити Терехової: чому при розумною, навіть трохи розумової манері гри її образи настільки привабливі, почасти таємничі. Ролі, які пропонувалися актрисі, були перебором варіантів: Таня у фільмі Ф. Довлатяна Здрастуй, це я! (1965) та Наташа Шипілова у фільмі А. Смирнова Білоруський вокзал (1970).

Фільм Біжить по хвилях (1976, реж. П. Любимов), де актриса зіграла відразу дві ролі, став абсолютним дітищем часу – тут і екранізація прози А. Гріна, чию романтичну фантазію сприймали як емблеми духовної незалежності, і підбір актеро

(неголовних ролях знялися такі «знакові» на той момент особистості, як художники Ст. Лемпорт і Н.Сіліс). Але режисер, слідуючи за думкою сценаристів (одним з них був А. Галич), занадто різко протиставив вигадку й реальність, свято, символом якого виступає карнавал, і будні, коли гаснуть вогні феєрверків і настає світанок. Втіленням цих двох світів і є героїні Терехової – Біч Саниэль, дружина капітана Геза, і Фрэзи Грант, дівчина з легенди. Притаманна актрисі енергетика була поділена режисером навпіл, разъята на плюс і мінус, що тільки позбавила фільм.

Слідуючи драматургії і в чому поступаючись їй, режисер В. Авербах в картині Монолог (1972) ставить у центр оповіді старого професора (М. Глузский) і його внучку (М. Нейолова). Дочка професора, прекрасна і безпутна Тася, ніяк не може влаштувати особисте життя, то з’являється в отчому домі, то пропадає на довгий час. Байдужість до дитини, байдужість до батька, не

змінюється і тому підкреслено демонстративне, робить героїню Терехової в очах глядачів абсолютно негативною, позбавленої права навіть на найменшу співчуття.

Таємну і дуже сильну привабливість актриси відчув А. Тарковський, у фільмі якого Дзеркало (1974) Терехова зіграла відразу дві ролі – дружину і матір Автора.

Краще за інших зрозумів, якась особлива атмосфера оточує Терехову, використовував її абсолютну, чарівну привабливість режисер Р. Віктюк. У поставленому ним телевізійному виставі за п’єсою Н.В.Гоголя Гравці актриса зіграла персоніфіковану силу, яка є шулерові Ихареву в жіночому образі, – його любовно підібрані карткову колоду з людським ім’ям Аделаїда Іванівна. Кілька коротких появи в кадрі заряджені такою енергією, що маленька за обсягом роль не губиться серед чудових акторських робіт А. Калягіна, Ст. Гафта і Л. Маркова.

Режисери відверто експлуатували зовнішні дані актриси, н

апример, в картині Синя птиця (1976, реж. Дж.Кьюкор) за символічною п’єсі М. Метерлінка, де вона зіграла Молоко, або властивий їй жіночий магнетизм, як у стрічці Р. Юнгвальд-Хилькевича д’артаньян і три мушкетери (1978), де вона зіграла міледі. Між тим Терехова володіє досконалим акторським талантом: у картині Собака на сіні (1977, реж. Я. Фрід) вона продемонструвала чудовий темперамент, в картині Воно (1989, реж. С. Овчаров) з Історії одного міста М. Е. Салтикова-Щедріна показала, що здатна грати ролі гротескових, підкреслено стилізовані, в картині Давай одружимося (1982, реж. А. Єфремов) проявилося вміння актриси тримати мелодраматичну інтонацію, а в картині Тільки для божевільних (1990, реж. А. Іхо) блиснула філігранною психологічною грою. За цю роль Терехова отримала Гран-прі МКФ авторських фільмів в Сан-Ремо (Італія, 1991), приз МКФ Північних країн в Руані (Франція, 1992) і приз МКФ в Брюгге (Бельгія, 1993).