Люсіль Болл

Фотографія Люсіль Болл (photo Lucille Ball)

Lucille Ball

  • День народження: 06.08.1911 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Джеймстаун, Нью-Йорк, США
  • Дата смерті: 26.04.1989 року
  • Громадянство: США
  • Зріст: 169 см
  • Оригінальне ім’я: Люсіль Болл Дезіре
  • Original name: Lucille Desiree Ball

Біографія

Роль ексцентричної Люсі з ‘Я люблю Люсі’ і серії послідовних проектів допомогла Люсіль Болл прославитися, однак чином Люсі Рікардо список її кінематографічних досягнень не вичерпується – Болл прославилася ще й як досить талановитий і успішний продюсер. Останнє досягнення виглядає ще більш вражаючим, якщо знати, що до Болл жінок на чолі продюсерського агентства ставати не доводилося.

Люсіль Дезіре Болл – американська актриса, одна з найбільш популярних і впливових кінозірок свого часу. Найбільше відома серією комедійних проектів про Люсі – «Я люблю Люсі’ (I Love Lucy), ‘Шоу Люсі’ (‘The Lucy Show’), ‘Ось і Люсі’ (‘here’s Lucy’) і ‘Життя з Люсі’ (‘Life with Lucy’).

Народилася Болл у Джеймстауні, Нью-Йорк (Jamestown, New York); пізніше актриса стверджувала, що з’явилася на світ в Монтані (Montana) – як стверджували деякі журналісти, таким чином вона намагалася обзавестися більш ‘романтичним’ походженням. В 4 роки Люсіль втратила батька; про день його смерті дівчинка запам’ятала небагато – в пам’яті її залишилася лише птах, випадково залетевшая в будинок. Цей епізод справив досить серйозний вплив на Болл – у неї почалася орнитофобия. Пізніше мати Люсіль знову вийшла заміж; дітей доручили турботам батьків вітчима – строгих шведських пуритан, в чиєму будинку навіть дзеркала вважалися ознакою надміру пихатій натури. Всі

го під наглядом нових бабусі і дідусі Болл прожила менше року, хоча в її пам’яті цей термін відклався як 7-8 років.

У 1925-му у 14-річної Болл почався серйозний роман з 23-річним чоловіком. Мати вирішила розірвати цей здавався їй неприпустимим союз – але прямо вказувати дочки не могла; своєї мети Діда Болл домоглася хитрістю – вона дала Люсіль можливість поступити в школу драматичних мистецтв у Нью-Йорку (New York City). Дівчинка давно мріяла про роботу в шоу-бізнесі і пропозицію матері вхопилася обома руками. Вчителі в школі до Люсіль поставилися не надто тепло, що лише розпалило у Болл бажання досягти успіху на обраній стезі. Пощастило Болл не відразу; їй довелося перенести серйозну хворобу і деякий час перебиватися випадковими заробітками – так, вона встигла навіть попрацювати моделлю.

Під псевдонімом ‘Діана Бельмонт’ Люсіль деякий час співала у бродвейських хорах, проте розвинути успіх їй так і не вдалося.

Справи Люсіль пішл

і в гору, коли дівчина влаштувалася в Голлівуді. Деякий час вона грала дрібні ролі в проектах RKO Radio Pictures. У 1936-му Болл отримала роль, яка, як їй здавалося – могла відкрити їй дорогу на Бродвей; роллю була партія в п’єсі ‘Hey Diddle Diddle’. Рецензії на п’єсу були і справді непогані, однак до Бродвею вона так і не дісталася.

У 40-х Болл перебралася під крило ‘Metro-Goldwyn-Mayer’ – що, на жаль, на шляху до успіху їй допомогло не сильно. З часом Люсіль прославилася як ‘Королева фільмів категорії B’.

У 1948-му Люсіль отримала роль Ліз Кугат – ексцентричної жінки радіопостановки ‘Мій коханий чоловік’ (‘My Favorite Husband’). На радіо шоу пройшло успішно; пізніше його було вирішено перенести на телебачення. Пілотний епізод керівництву CBS сподобався не дуже, але Люсіль Болл і її чоловік Дезі Арназ (Desi Arnaz) зуміли переконати канал. Отриманий проект «Я люблю Люсі’ прославив Болл на всю країну; для самої актриси він

став ще і можливістю налагодити неабияк погіршилися стосунки з чоловіком. Останнім Болл не вдалося; втім, навіть після розлучення Люсіль залишилася досить помітною фігурою в американській кіноіндустрії. Викупивши у чоловіка його половину акцій їх спільної компанії ‘Desilu’, Болл стала першою жінкою, яка керувала продюсерської студією і дуже досягла успіху на цьому терені.

Люсіль Болл донині відома однією з найтриваліших кар’єр за всю історію Голлівуду; почавши зніматися в 30-х, Болл працювала в кіно аж до 70-х. За свою кар’єру Болл 13 разів номінувалася на «Еммі’, чотири рази премію цю вигравши. У 1977-му Люсіль стала одним із перших лауреатів премії ‘Women in Film Crystal’. У 1979-му Болл отримала ‘Золотий Глобус’, в 1986-му – премію за прижиттєві досягнення Центру Кеннеді, у 1989-му – премію Академії телевізійних мистецтв і наук.

26 квітня 1989-го Люсіль Болл померла від аневризми аорти; на момент смерті їй було 77 років.