Йиван Кирля

Йиван кирля Фотографія (photo Kyrlya Yuvan)

Yuvan Kyrlya

  • День народження: 17.03.1909 року
  • Вік: 34 роки
  • Місце народження: дер. Купсола, Росія
  • Дата смерті: 03.07.1943 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

На робочому перегляді першого епізоду фільму «Путівка в життя» — облава на безпритульників у підвалі зруйнованого будинку — з бочки висунувся смішний хлопчина: східне обличчя, великі очі, немислима дамська капелюх. А ще — дерев’яна ложка, підперезана тряпицей до щоки. Коли, хитро посміхнувшись, він вимовив: «ку-ку» і знову пірнув у притулок, зал вибухнув реготом і бурхливими оплесками. «Так ось він, Мустафа! Краще не знайти!» І режисер фільму Микола Екк, намечавший іншого актора на роль ватажка безпритульних Мустафи Ферта, тут же стверджує студента Державного технікуму кінематографії (згодом ВДІК) марійцю Йивана Кырлю.

Нинішнє покоління молодих людей навряд чи бачило «Путівку в життя» (стрічці без малого 70 років) і навряд чи може собі уявити, який шалений успіх випав на частку першого звукового ігрового фільму — про трудовій комуні колишніх безпритульників. У московському кінотеатрі «Колос» «Путівка в життя» йшла більше року -1200 сеансів. Наприкінці 1932-го фільм демонструвався в 27 країнах світу. Відгуки закордонної преси — захоплені. Німецькі газети писали: картина «має жорстку шкіру і ніжну душу. Вона надзвичайно художня…». «Серед артистів, які беруть участь у фільмі, виділяється один молодий марієць. Кирля, грає Мустафу… не Можна забути Миколи Баталова, який в ролі вихователя колишніх безпритульних… виявляє дивовижні розум і доброту».

Картина заснована на реальних фактах історії створення в 1926 році Болшевской трудової комуни ОГПУ, організатором і керівником якої став видатний чекіст М. С. Погребинський. (За нещадну боротьбу з контрреволюцією Погребинський був нагороджений орденом Червоного Прапора і особистим бойовою зброєю.) Про новаторському педагогічному експерименті Погребинський розповів у двох своїх книгах: «Трудова комуна ОГПУ» (1928) і «Фабрика людей» (1929). Зрозуміло, дитяча безпритульність оголошувалася лише страшним спадщиною першої імперіалістичної війни і військової інтервенції. Перед прокатом «Путівки в життя» в Парижі французький цензор попросив Екка зробити невеликий

шу поправку в тексті: безпритульність в Радянському Союзі — результат Жовтневої революції. «З таким перекрученням фактів погодитися було неможливо, і прем’єру заборонили», — згадував режисер. Але на допомогу прийшла прогресивна французька громадськість, під натиском якої демонстрацію фільму дозволили. На жаль, прогресивна громадськість поняття не мала ні про продрозкладці, обрекшей на голодну смерть десятки тисяч селянських родин, ні про кривавому придушенні Кронштадтського і Східно-Сибірського заколотів, ні про повстання проти радянської влади на Східній Україні, в Тамбовської та інших губерніях…

Йиван Кирля ріс сиротою. Він народився 17 березня 1909 року в марійської селі Купсола. Його батька, комбедовца, вбили кулаки, мати залишилася з трьома дітьми на руках. Але Кырле вдалося закінчити школу і вступити на робітфак Казанського університету. Йиван відзначався в художній самодіяльності, і викладачі, помітивши його неабиякі артистичні здібності, дали йому «путівку в життя» — напрям на акторське відділення ГТК.

Після виходу на екран фільму Миколи Екка молодий актор Йиван Кирля (Іванов Кирило Іванович) став справжнім народним артистом, хоча почесних звань не мав. Його Мустафу любили, бо цей образ відрізнявся від багатьох одноколірних героїв тодішнього радянського кіно. («Чапаєв» вийде трьома роками пізніше). На екрані жив чоловік — яскравий, неймовірно привабливий і складний (до

ак страшні стиснуті в щілинки його очі в епізоді злодійський «малини»!), з початку скаліченою долею, але порвав з минулим і загиблий за право стати гідним громадянином. Вимовлені Мустафою репліки буквально «розтягнули» на приказки: «Спритність рук і ніякого шахрайства», «Яблучка хотц!».

Після зйомок Екк придумав для Кырли концертну програму, в якій актор виступав у костюмі та гримі Мустафи. «Глядачі розбивали двері кінотеатрів… Хотіли бачити живого Мустафу!» — згадував партнер Кырли по фільму, виконавець ролі Жигана Михайло Іванович Жаров.

З Кырлей неможливо було ходити по вулицях Москви — його відразу ж оточила юрба шанувальників. «Хіба тебе не вбив Жиган?» — якось здивовано запитав Кырлю якийсь хлопчина. А Йиван пустував, то розповідав людям, що це не він, а його брат грав Мустафу; то зображував з себе іноземця і радів як хлопчисько, коли його приймали за японця. Він був веселим, добродушним і… закоханим. Закоханим в кіно, поезію — Кирля писав і видавав по-дитячому наївні, невигадливі і щирі вірші. Але найбільшою і піднесеною була любов актора до радянської батьківщини, до великому Леніну і революції; «Будемо жити! Наш вік — громада! Нам в ім’я торжества нового життя вічно треба пам’ятати слова Леніна!». Одна з книг Йивана Кырли, що вийшли за його життя (на марійській мовою), називалася «Голосом революції співаю я від радості».

Після закінчення кін

отехникума актор працював на студії «Востокфильм», в 1934-1936 роках знімався у фільмі «Намісник Будди» — зіграв роль лами. На початку 1937 року Кирля переїхав в Йошкар-Олу і став артистом Марійського державного драматичного театру. Але раптом Йиван Кирля «кудись надовго згинув» (композитор Сигізмунд Кац). «Потім сліди Кырли загубилися…» (Микола Екк). «Були чутки, що він загинув на війні» (Михайло Жаров).

Ні, Кирля не загинув на війні, через два місяці після його приїзду на батьківщину «заарештували директора театру і представників влади, які мене запросили на роботу, як ворогів народу, а через деякий час 23 квітня 1937 р. заарештували й мене як співучасника контрреволюційної групи. На слідстві я ні в чому зізнатися не міг, тому що я ні в чому не винен. Просидівши у в’язниці п’ять місяців, мене відправили в табір Б. Б. К., де і оголосили мені, що я засуджений трійкою НКВД Map. республіки пор. на 10 років, ст. До. Н. Д. (контрреволюційна діяльність), — писав Кирля в проханні на ім’я Берії. Відповіді Йиван Кирля не дочекався. За офіційними даними, він помер у таборі на Уралі в липні 43-го… А Погребинський застрелився 4 квітня 1937-го, будучи на посаді начальника управління НКВС Горьківської області. На «фабриці людей» він сам опинився сировиною…

Йиван Кирля був справжнім радянським людиною, безмежно відданим радянської влади, яка дала йому все. Але все і відняла. Навіть життя…