Глайніс Джонс

Фотографія Глайніс Джонс (photo Glynis Johns)

Glynis Johns

  • День народження: 05.10.1923 року
  • Вік: 93 року
  • Громадянство: Великобританія Сторінки:

Біографія

У Лондоні про неї заговорили після ролі в ‘Пітер Пен’ (‘Peter Pan’) 1943-го; слідом був бродвейський дебют в «Герті’ (‘Gertie’) 1952-го. Повернулася на Бродвей актриса в 1956-му, у п’єсі Джорджа Бернарда Шоу «Майор Барбара’ в постановці Чарльза Лофтона. Найбільш відомою бродвейській роллю Глайніс була Дезіре Армфельдт, головна героїня популярного мюзиклу Х’ю Уиллера і Стівена Сондхейма ‘Маленька нічна музика’.

Глайніс Джонс (Glynis Johns, 5.10.1923) – британська актриса кіно і театру, співачка, піаністка і співачка (найбільш відома пісня – ‘Send in the Clowns’ з мюзиклу Стівена Сондхейма ‘Маленька нічна музика’ (‘A Little Night Music’)). Свою діяльність вона не припиняє вже сім десятків років; її часто називають ‘повної актрисою’ – вона відмінно грає на фортепіано і співає; крім цього, Глайніс професійно танцює і з десяти років навчає кваліфіковано балету.

Глайніс народилася в Преторії, Південна Африка. Її мати, Еліс Моді Джонс (Стіл-Пейн) була піаністкою, а батько – Мервін Джонс – британським актором театру і кіно. Взагалі, за походженням Глайніс — валлийка, а в Африці народилася через те, що її батьки були там в театральному турі.

Народившись в такій театральній сім’ї, дівчинка була просто приречена піти по стопах батьків. Дебютувала на сцені Глайніс в 1935-му, у п’єсі ‘Ведмедики Баки’ (‘Buckie’s Bears’); у наступному році їй дісталася роль в лондонській постановці ‘Дитячий год’ (‘The children’s Hour’) Ліліан Хеллман, а потім – ще дві п’єси – ‘Свята Олена’ (‘St. Helena’) і ‘Втрачена мелодія’ (‘The Melody That Got Lost’). На кіноекран Джонс вперше потрапила до 19

38-му був фільм Віктора Сэвилля ‘Південна поїздка’ (‘South Riding’); Глайніс показала себе багатообіцяючою актрисою, блискуче зігравши роль дочки Ральфа Річардсона. Слідом були ролі другого плану в багатьох менш відомих британських картин, на зразок ’49-я паралель’ (‘The Invaders/49th Parallel’) Майкла Пауелла. Незважаючи на зовнішній вигляд, більше розташовує для комедійних ролей, Джонс продемонструвала неабиякий драматичний талант у фільмі 1947-го ‘Фріда’ (‘Фріда’) і ‘Секрети держави’ (‘State Secret’). Першим дійсно вдалою у комерційному плані фільмом з Глайніс була ‘Міранда’ (‘Miranda’) 1948-го; там актриса виконала роль спокусливої русалки; схожу партію вона повторить у фільмі 1954-го ‘Без розуму від чоловіків’ (‘Mad About Men’).

Яскрава, духовна особистість Джонс стала своєрідною візитною карткою; її талант оживляв будь-яку роль, якої торкався. У 1960-му Глайніс зіграла господиню готелю, що має види на завзято увиливающего від шлюбних уз Пітера Устінова у пригодницькій драмі ‘На заході дня’ (‘The Sundowners’); слідом була одна з найвідоміших її ролей – чокнутая дружина-суффражистка Девіда Томпсона і мати підопічних Джулії Ендрюс в диснеївській ‘Мері

Поппінс’ (‘Mary Poppins’). В ‘Дорога Бригіта’ (‘Dear Brigette’) 1965-го Джонс зіграла дружину Джеймса Стюарта; за проявлений талант у 1967-му вона отримала роль виверткої лиходійки Пенелопи Писуп в популярному телесеріалі каналу ABC ‘Бетмен’ (‘Бетмен’).

Актриса завжди пишалася своїми валлійським корінням; саме тому вона з чималим задоволенням зіграла з Річардом Бертоном у кіноверсії ‘Під покровом молочного лісу’ (‘Under Milkwood’). Коли вона подорослішала, їй стали діставатися ролі ексцентричних бабусь у фільмах Обережно, заручник’ (‘The Ref’), ‘Поки ти спав’ (‘While You Were Sleeping’) і ‘Суперзірка’ (‘Superstar’). Вона також зіграла у своєму власному – правда, нетривкому – серіалі ‘Глайніс’ (‘Glynis’) і отримала постійну роль в серіалі ‘Повнолітні’ (‘Coming of Age’) – там він виконала вічно жваву Труді Пеппер.

Джонс ніколи не закидала театр. У Лондоні про неї заговорили після ролі в ‘Пітер Пен’ (‘Peter Pan’) 1943-го; слідом був бродвейський дебют в «Герті’ (‘Gertie’) 1952-го. Повернулася на Бродвей актриса в 1956-му, у п’єсі Джорджа Бернарда Шоу «Майор Барбара’ в постановці Чарльза Лофтона. Найбільш відомою бродвейській роллю Глайніс була Де

зіре Армфельдт, головна героїня популярного мюзиклу Х’ю Уиллера і Стівена Сондхейма ‘Маленька нічна музика’. Після зіграної їй сцени в постановці Гарольда Принца, Сондхейм зрозумів, що для цього персонажа просто потрібна своя пісня; сучасна стандартна версія ‘Send in the Clowns’ була швидко відкинута, а під образ Глайніс була створена нова версія. Протягом бостонського туру Джонс захворіла і піднявся питання її заміни; актриса люто кинувся на захист своєї партії, оголосивши, що ніхто інший не одержить цю роль. Сондхейм дозволив їй виступити і не прогадав – п’єса пройшла просто тріумфально; особливо була відзначена гра Глайніс – актриса отримала за цю роль премію «Тоні» в категорії «краща головна актриса мюзиклу’.

Чергове повернення Джонс на Бродвей відбулося в 1989-му, у відновленій п’єсі ‘Коло’ (‘Circle’) з Сомерсета Моема з Рексом Харрісоном і Стюарт Грейнджер; через два роки, у 1991-му, актриса зіграла в лос-анджелеській постановці ‘Маленька нічна музика’ – цього разу вона виконувала роль мадам Армфельдт, матері своєї попередньої героїні. Джонс також зіграла головну роль у лонг-айлендской постановці 1998-го ‘Єгипетський саркофаг’ (‘A Coffin in Egypt’).