Гарольд Джон Рассел

Фотографія Гарольд Джон Рассел (photo Harold John Russell)

Harold John Russell

  • День народження: 14.01.1914 року
  • Вік: 88 років
  • Місце народження: Норт-Сідней, острів Кейп-Бретон, США
  • Дата смерті: 29.01.2002 року
  • Громадянство: США

Біографія

Канадсько-американський ветеран Другої світової війни, що став одним з двох непрофесійних акторів, нагороджених премією американської Кіноакадемії (другий – камбоджійський лікар Хенг Сомнанг Нгоро). Рассел – єдиний на планеті людина, який отримав два «Оскара» за одну і ту ж роль.

Гарольд Джон Рассел народився 14 січня 1914 року в маленькому містечку Норт-Сідней на острові Кейп-Бретон, що входить до складу провінції Нова Шотландія, Канада. У 1933-му він разом з усією родиною перебрався в Массачусетс. 7 грудня 1941 року відбулася атака японської палубної авіації на Перл-Харбор, і це настільки вразило 27-річного Гарольда, що на наступний день він пішов добровольцем в армію. Там він став інструктором і служив у 13-ї повітряно-десантної дивізії на території США, але в 1944-му сталося нещастя – несправний детонатор привів у дію вибуховий пристрій, який Гарольд тримав під час зйомок навчального фільму. В результаті він втратив обидві руки і користувався двома гаками замість протезів. Після лікування Рассел вступив у Бостонський Університет і став одним з головних героїв документального фільму «Щоденник сержанта’ про реабілітацію ветеранів війни.

Коли режисер Вільям Уайлер побачив фільм з участю Гарольда Расселла, він запросив його в акторський склад фільму «Кращі роки нашого життя» (The Best Years of Our Lives), мелодрами 1946 року про повернулися з війни солдатів. Головні ролі виконали Фредрік Марч, Дана Ендрюс, Мирна Л

ой і Вірджинія Майо. Рассел зіграв роль Гомера Періша, моряка, який втратив на війні рук. Фільм увійшов у список найкращих фільмів усіх часів, отримав сім «Оскарів» і безліч інших нагород. Для більшої правдоподібності режисер набирав весь допоміжний склад із справжніх ветеранів Другої світової, а дізнавшись, що продюсер Семюель Голдвін запропонував Расселу походити на курси акторської майстерності, обурився. Він вважав, що без навчання гра Рассела буде більш реалістичною.

У 1947-му за роль Гомера Перріша Гарольд Расселл був нагороджений премією «Оскар» за «кращу чоловічу роль другого плану». На початку церемонії він до того ж отримав почесного «Оскара» за те, що він ‘несе надію й мужність своїм товаришам-ветеранам’. Спеціальна премія була заснована, тому що Раді керуючих дуже хотілося, щоб Рассел, непрофесійний актор, став лауреатом «Оскара», але шансів на перемогу у нього було дуже мало. Єдиний раз в історії кінопремії актор двічі отримав її за одну і ту ж роль.

Завершивши зйомки, режисер порадив Расселу продовжити навчання, оскільки в кіно не так багато ролей для акторів без обох рук. Рассел повернувся в Бостон

ський Університет і закінчив його в 1949 році зі ступенем по бізнесу.

Рассел став автором двох автобіографій, ‘Перемога в моїх руках’ (Victory in My Hands), яка вийшла в 1949-му, і ‘Кращі роки мого життя» (The Best Years of My Life), опублікованій в 1981-м.

Він з’явився в кіно ще двічі, у драмі ‘Внутрішні зміни’ (Inside Moves) в 1980-м і в ‘Догтауне’ (Dogtown) в 1997-му, а також в епізодах телесеріалів ‘Джон Траппер, доктор медицини’ (Trapper John, M. D.) в 1981-м і ‘Чайна-Біч’ (China Beach) в 1989-м.

Расселл брав активну участь у Союзі американських ветеранів Другої світової війни і провів три терміну на посаді керівника Союзу (National Commander). З початку 60-х до кінця 80-х років Рассел працював в якості голови президентської комісії по працевлаштуванню інвалідів. Це була добровільна, неоплачувана посада.

У 1982 році його син Джеральд, пілот авіакомпанії ‘Eastern Airlines’, визнаний винним у вбивстві іншого пілота за стюардеси тієї ж авіакомпанії. Джеральд був засуджений до довічного ув’язнення з обов’язковим мінімумом у 25 років. У 2007-му його прохання про дострокове звільнення відхилили, і він у

се ще перебуває у в’язниці.

Рассел був одружений двічі. Перший шлюб, з Ритою Рассел-Ніксон, його юнацькою любов’ю, яку не злякала інвалідність нареченого, тривав 34 роки. Вона народила Расселу двох дітей, Адель і Джеральда, але померла в 1978-м У 1992 році його друга дружина Бетті, на якій Рассел одружився в 1981-му, захворіла, і йому знадобилися гроші на медичні витрати. У серпні Рассел виставив на аукціон одну зі своїх золотих статуеток, ту, що отримав за «кращу чоловічу роль другого плану». ‘Оскар’ був проданий приватному колекціонерові за 60 500 доларів. Це рішення Рассела наробило багато шуму, і він навіть був змушений дати інтерв’ю. Захищаючи свій вчинок, він заявив, що здоров’я його дружини набагато важливіше будь-яких сентиментальних заперечень, і ніхто не має права критикувати його. До того ж фільм залишиться, навіть якщо ‘Оскар’ зникне. Після цього інциденту Академія кінематографічних мистецтв і наук зажадала від всіх володарів премії, починаючи з 1950 року, підписати угоду про заборону на продаж їх нагород.

Гарольд Рассел помер 29 січня 2002 року в результаті серцевого нападу, у віці 88 років, у Нидэме, штат Массачусетс.