Ганна Чи

Фотографія Ганна (photo Anna Lee)

Anna Lee

  • День народження: 02.01.1913 року
  • Вік: 91 рік
  • Місце народження: Айтем, Кент, США
  • Дата смерті: 14.05.2004 року
  • Громадянство: США
  • Оригінальне ім’я: Джоан Бонифэйс Уиннифрит

Біографія

Майбутня актриса поступила в Королівський Альберт-Хол, після чого в 1932-му році дебютувала на великому екрані – у британської музичної комедії Майкла Пауелла ‘His Lordship’ (‘Його світлість’). Коли вона і її перший чоловік, режисер Роберт Стівенсон, переїхали до Голлівуду, її майбутнє багато в чому визначив Джон Форд, запросив актрису в кілька своїх картин.

Ганна Чи народилася під ім’ям Джоан Бонифэйс Уиннифрит 2-го січня 1913-го року в Айтхеме, графство Кент, Англія. Її батько-священик схвалював бажання Ганни почати акторську кар’єру. Хрещеним батьком став письменник Артур Конан Дойль.

Майбутня актриса поступила в Королівський Альберт-Хол, після чого в 1932-му році дебютувала на великому екрані – у британської музичної комедії Майкла Пауелла ‘His Lordship’ (‘Його світлість’). Коли вона і її перший чоловік, режисер Роберт Стівенсон, переїхали до Голлівуду, її майбутнє багато в чому визначив Джон Форд, запросив актрису в кілька своїх картин.

Завдяки знаменитому режисерові, Анна зіграла Бронвин в його ‘оскароносної’ драмі ‘Як зелена була моя долина’ 1941-му, місіс Мэлэпроп в його вестерні ‘Два вершники’ 1961-го і Емілі Коллінгвуд у ще одному вестерні ‘Форт Апачі’ в 1948-м. Також виконала роль Нелл Боуен у фільмі-нуаре Марка Робсона ‘Бедлам’ про жу

такої лікарні для душевнохворих святої Марії Віфлеємської.

Ганна неодноразово працювала на телебаченні, де з’являлася в різних епізодах серіалів 1940-х і 1950-х, в тому числі в антології ‘Роберт Монтгомері представляє’, ‘Театральний годину Форда’, ‘Телевізійний театр Крафта’, ‘Театр Армстронга’ і ‘Wagon Train’.

Одна з найбільш пам’ятних ролей, нехай і невелика, – сестра Маргаретта в ‘оскароносному’ мюзиклі Роберта Уайза ‘Звуки музики’ 1965-го. Маргаретта підтримувала сироту Марію в монастирі і була однією з двох черниць, які зіпсували двигун нацистського автомобіля, щоб сім’я фон Трапс змогла втекти.

Кінокар’єру Ганна продовжила зйомками в класичному фільмі Роберта Олдріча ‘Що сталося з Бебі Джейн?’, де зіграла сусідку героїнь Джоан Кроуфорд і Бетт Девіс, місіс Бейтс. У 1994-му році уродженка Айтхема взяла одну з провідних ролей, ‘літньої жінки’, в картині Вил

прем’єра Вінстона Діксона ‘What Can I Do?’.

Нове покоління дізнається актрису ролі Ліли Куотермэйн, зіграної їй в серіалах ‘Головний госпіталь’ і ‘Port Charles’, яку вона несподівано втратила в 2003-му році. Це викликало справжній протест з боку акторського ансамблю ‘Головного госпіталю’ і серед представників світу мильних опер. Якщо вірити актрисі Леслі Чарлсон, то виконавчий продюсер серіалу, Венді Річ, пообіцяв Ганні, що вона на все життя буде зайнята в ролі Ліли, проте з відходом Венді вилетіла і сама. Чарлсон вже після смерті Анни заявила в 2007-м: ‘Жінці було під дев’яносто. Коли нові сильні світу цього звільнили її, вони зламали їй серце. В цьому не було ніякої необхідності’.

Згодом один із синів Анни підтвердив, що такий непристойний вчинок керівництва серіалу ‘Головний госпіталь’ серйозно підірвав її волю до життя. Актриса померла незабаром після звільнення, від

запалення легенів, 14-го травня 2004-го, в Беверлі-Хіллз, США.

Ганна Чи вийшла перший раз заміж за режисера Роберта Стівенсона в 1934-м. У пари народилося дві дочки, Венеція і Керолайн. У березні 1944-го актриса розлучилася з чоловіком, і її діти залишилися жити з батьком. Свого другого чоловіка, пілота Джорджа Стаффорда, вона зустріла в роки Другої світової війни. Закохані одружилися 8-го червня 1944-го; у них народилося три сини – Джон, Стівен і Тім. Другий шлюб розпався Чи в 1964-м. Нарешті, в останній раз актриса вийшла заміж 5-го квітня 1970-го – за письменника Роберта Натана, який помер у 1985-му році.

16-го травня в епізоді серіалу ‘Головний госпіталь’ пройшла поминальна служба за Лілі Куотермэйн, ставши свого роду даниною пам’яті Анни.

21-го травня 2004-го року британська актриса була посмертно нагороджена ‘Емі’ за ‘досягнення всього життя’, не доживши до церемонії всього тиждень. Нагороду прийняв один з її синів.