Галина Стаханова

Фотографія Галина Стаханова (photo Galina Stahanova)

Galina Stahanova

  • День народження: 12.10.1940 року
  • Вік: 76 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Вона закінчила вечірню школу робочої молоді, влаштувалася телефоністкою. У 1960-1962 роки Галина була ученицею гримера в театрі імені Маяковського, в 1962-1964 роки працювала начальником відділу постачання в Гітісі, з 1965 року — костюмером будинку культури МДУ та адміністратором в групах на кіностудії «Мосфільм».

Дитинство

Дитинство Галини Стахановой пройшло в Москві, на Мохової. Дівчинка займалася хореографією, брала участь у виставах драмгуртка. Вже тоді юна актриса грала в основному характерні ролі. Так в «Мусі-цокотухе» її героїнею була бабуся Бджола.

Мама Галини Стахановой підробляла, займаючись пранням білизни, прибиранням квартир. Довелося їй попрацювати у знаменитої актриси Віри Миколаївни Пашенной. Зрідка заходила туди і Галина. Одного разу Віра Миколаївна, дізнавшись, що дівчинка захоплюється театром, попросила її що-небудь прочитати. Галя прочитала їй монолог Катерини з «Грози» Островського. Пашенна, вислухавши, зауважила: «У тебе всередині є дуже багато душевної теплоти».

Студентський театр МГУ

Хоча Галина Стаханова і мріяла про сцену, але як то не дуже вірила у власні сили. Вона закінчила вечірню школу робочої молоді, влаштувалася телефоністкою. У 1960-1962 роки Галина була ученицею гримера в театрі імені Маяковського, в 1962-1964 роки працювала начальником відділу постачання в Гітісі, з 1965 року — костюмером будинку культури МДУ та адміністратором в групах на кіностудії «Мосфільм».

Як-то раз їй довелося поспілкуватися зі знаменитою Наталією Гундарєвої. Та, як і Пашенна, зазначила дані Галини і порадила піти в який-небудь драмгурток або самодіяльний театр. З її подачі 25-річна Галина Стаханова вирушила в студентський театр МГУ.

Незважаючи на великий конкурс, Галину Стаханову взяли в трупу відразу ж. Грали там непрофесійні артисти: студенти, професори, інженери. Зате режисером в ньому був Марк Захаров – майбутній корифей вітчизняного театру. Свою першу роль Галина зіграла в його виставах

е «Хочу бути чесним». Але акторський зліт Стахановой почався з приходом до театру Романа Віктюка. У нього вона зіграла в спектаклях: «Чінзано», «День народження Смирнова», а також у блискучій постановці п’єси Людмили Петрушевської «Уроки музики». В «Уроках музики» актриса грала багатодітну Груню. Сама Петрушевська, спостерігаючи за виставою, не стримувала сліз, відгукувалася про Стахановой як про відкриття, про акторської індивідуальності.

Дебют в кіно

Минав час. З 1973 року Галина Стаханова стала працювати у відділі постачання Центрального стадіону імені Леніна. Вона продовжувала виступати в студентському театрі МДУ, а пізніше – у того ж Романа Віктюка в будинку культури «Москворечье» грала (до 1982 року) роль Клавдії у п’єсі Данила Гур’янова «Запах легкого загару», але про акторській кар’єрі вже серйозно не думала.

Кіно виникло в житті Галини Стахановой випадково. Якось на одну з вистав, в якому грала Галина Костянтинівна, зайшов Євген Євтушенко. Знаменитому поетові сподобалася неординарна актриса. До цього Євтушенко вже не раз знімався в кіно, тепер же він вирішив спробувати себе в режисурі, поставивши фільм «Дитячий садок» — фільм-спогад про власне військовому дитинстві. На роль своєї бабусі він і запросив Галину Стаханову.

Затвердження на роль далося непросто. Проти кандидатури Стахановой виступив худрада «Мосфільму», але Євтушенко вдалося переконати всіх, що його бабуся повинна бути саме такою. І він виявився правий. Дебютувавши на екрані в 43 роки (до цього в її кар’єрі був лише один епізод), Галина Стаханова продемонструвала справжню акторську майстерність. «Їй не потрібен був режисер абсолютно. Вона про

сто жила в образі і все», — згадував згодом Євген Євтушенко. Дуже високо оцінив режисерський дебют Євтушенко Євтушенко видатний майстер світового кіно Антоніоні, виділивши з усіх образів саме бабусю у виконанні Галини Стахановой. Втім про визнання італійського класика вона дізналася лише через багато-багато років…

Кіно. 80-е, 90-е

Після вдалого дебюту в кіно Галині Стахановой стали надходити одне речення за іншим. Вона працювала старшим контролером палацу спорту «Лужники» (куди влаштувалася в 1985 році) і паралельно знімалася. На роботі це подобалося не всім. «Теж мені, артистка!» — доводилося їй нерідко чути. Зате режисери від неї були в захваті. Давній знайомий Роман Віктюк, який зняв її в своїй картині «Довга пам’ять» (про піонера-героя Володі Дубініна»), зазначав, що Галина Стаханова для нього — втілення слов’янської душі, втілення російської жінки. До речі в тій картині, що вийшла в 1985 році, одну з ролей зіграла дочка Галини Костянтинівни – Марія Стаханова.

Галина Стаханова регулярно знімалася у другій половині 80-х – початку 90-х. Її героїнями нерідко ставали неблагополучні, нещасні жінки. Одна з кращих робіт тих років – няня Паша в телефільмі режисера Тамари Павлюченко «Ми веземо з собою кота». Як тонко актриса відчула цю роль, створивши образ самотньої, немолодої жінки, няньки, яка працює в лікарні для дітей хворих на церебральний параліч. В особистому житті у неї все неоковирно, але вона знаходить щастя в дітях… Запам’яталися також героїні Стахановой в картині Миколи Досталя «Шура і Просвирняк» (телефоністка Римма Павлівна), драмі Олександра Кайдановского «Дружина керосинщика» (баба Груша), спортивній драмі Ісаака Фрідберга «Лялечка» (завуч Валентина Миколаївна), історико-біографічній стрічці Євгена Євтушенка «Похорон Сталіна» (працівниця кладовища), мелодрамі Володимира Нахабцева «Слід дощу» (секретарка Ганна Сергіївна) та інших фільмах.

Новий період у творчості

Кінець 90-х приніс для Галини Стахановой важкі випробування: в 1998 році померла її мама, незабаром після скорочення з роботи. У кіно її теж не звали – кінематограф тих років переживав не найкращі часи. Але Галина Костянтинівна не втрачала надії – вона пішла по всім агентствам, залишаючи скрізь свої фото, і одного разу прорив трапився!

З початком нового століття її знову почали запрошувати в кіно, причому навіть набагато частіше, ніж раніше. Кінематограф нехай і пізно, але помітив її обдарування. Дуже скоро вона стала надзвичайно популярною, виконуючи ролі всіляких бабусь, вахтерш, няньок, прибиральниць і т. д. Серед її робіт: Макарівна в серіалі «Таксистка», Марія Степанівна в серіалі «Аеропорт», прибиральниця тітка Ліда в серіалі «Ранетки», баба Віра в серіалі «Кремлівські курсанти» баба Маня в кіноальманаху «Ялинки» і багато-багато інших.

Галина Костянтинівна, скромна, весела, привітна, невибаглива жінка живе на околиці Москви. Її обличчя дуже впізнавано, але ця «впізнаваність» особлива. Галина Стаханова мало схожа на актрису, її легко прийняти за одну з її героїнь: такий може бути сусідка, нянечка в дитячому садку, продавщиця в найближчому магазині. Тому-то на вулиці її часто зупиняють із питанням: а ми з Вами часом не знайомі? І нікому в голову не приходить, що перед ними одна з найбільш знімаються актрис.