Френк Уайетт

Фотографія Френк Уайетт (photo Frank Wyatt)

Frank Wyatt

  • День народження: 07.11.1852 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Грінвіч, Лондон, Великобританія
  • Дата смерті: 05.10.1926 року
  • Громадянство: Угорщина
  • Оригінальне ім’я: Невілл Френсіс Ганнінга

Біографія

За два десятиліття своєї кар’єри Уайетт найкраще запам’ятався глядачеві за ролями, зіграним з оперною трупою ‘The’ Oyly Carte Opera Company’ в період з 1889 по 1891-й. Особливо Френк виділився роллю герцога Плаза «Торо» в популярній комічній опері ‘Гондольєри’ (‘The Gondoliers’) Гілберта (W. S. Gilbert) і Артура Саллівана (Sullivan Arthur). Пізніше Уайетт і його дружина стали власниками та керівниками Театру Трафальгар-сквер (Trafalgar Square Theatre), який після 1895-го став відомий як Театр герцога Йоркського (Duke of york’s Theatre).

Френк Уайетт, справжнє ім’я Невілл Френсіс Ганнінга (Francis Nevill Gunning), народився 7 листопада 1852-го в Грінвічі, Лондон, Англія (Greenwich, London, England). Він вивчав мистецтво в Королівській академії (Royal Academy) і став ілюстратором в журналі ‘Illustrated and Sporting Dramatic News’. Крім цього, Уайетт успішно продавав свої картини і відправляв їх на виставки.

В 1877-му почалася його сценічна кар’єра – з участі у фарсі ‘On Bail’ Гілберта в театрі Criterion Theatre, де він продовжував грати у водевілях три роки при керівництві Карла Уиндэма (Charles Wyndham).

Протягом наступних двох десятиліть Френк регулярно з’являвся перед лондонською публікою в бурлесках театру Веселість Theatre і грав характерні ролі в п’єсах і оперетах в різних театрах Уест-Енду. У 1880-му він зіграв Панча у пантомімі ‘Mother Goose and the Enchanted Beauty’ в Королівському театрі Друрі-Лейн (Drury Lane Theatre) разом з Артуром Робертсом (Arthur Roberts) і Кейт Сантли (Kate Santley).

У 1884-му він отримав високу оцінку за зображення капітана Кашлюку в обробленій Фарни (H. B. Farnie) опереті Едмонда Одрана (Edmond Audran) ‘Великий Могол’ (‘The Grand Mogul’), зірками якої також стали Флоренс Сент-Джон (Florence St. John), Фред Леслі (Fred Leslie) і Робертс. У цьому ж році Уайетт відсвяткував успіх і в шекспірівської ролі в п’єсі ‘Дванадцята ніч’ (Twelfth Night), поставленої в лондонському Королівському ліцейному театрі (Royal Lyceum Theatre).

8 червня 1889-го Гілберт відвідав Артура Саллівана в Лондоні, щоб ознайомити його зі своєю новою оперою ‘Гондольєри’. Ввечері обидва вони прийшли до Уайетту, запропонувавши йому роль Дона Трокадеро в опереті ‘Paul Jones’, шукаючи заміну звільненому у серпні з трупи ‘D Oyly Carte Opera Company’ Джорджу Гроссмиту (George Grossmith). Вони залишилися задоволені грою Уайєтт, так що згодом актор був запрошений в їх трупу. Він уклав контракт на два роки, згідно з яким повинен був грати роль герцога Плаза «Торо» в оригінальній постановці ‘Гондольєри’ в стінах Савой-Театру (Savoy Theatre). Френк справно грав дорученого йому персонажа з грудня 1889-го по червень 1891-го. Журнал ‘Удар’, відгукуючись про гру Уайєтт, сказав: «М-р Френк Уайетт, як ‘новичкок’ савойської школи, здається, поки цілком щасливий; але він і не очікує того, що буде відчувати себе як вдома’, тому що тільки недавно прибув у нову школу’. Х. М. Уолбрук (H. M. Walbrook) назвав новачка трупи ‘високим, красивим, живим і бездоганним коміком, який відразу ж почав грати, співати і танцювати в ролі герцога Плаза-Торо, чого з тих пір ніколи не повторювалося’.

Оглядач Гілберта і Саллівана, Майкл Уолтерс (Michael Walters), запевняв, що на роль Уайєтт затвердив Гілберт, тому що той був хорошим актором, але, за його ж словами, Уайетт не вмів співати, просто повторюючи слова в постановці в такт мелодії. Однак жоден виступ Уайєтт на подібного роду думки не наводить. У виділених йому пісенних фрагментах він, навпаки, показує себе чудовим виконавцем.

Наступною роллю актора став персонаж Бабу Кьюрі в комічній опері ‘The Nautch Girl’, яку він грав з червня по грудень 1891-го, коли термін дії його контракту з трупою ‘D Oyly Carte’ минув.

З січня по липень 1892-го Френк виступав у театрі Lyric Theatre в ролі Арростино Аннегато в комічній опері Гілберта і Альфреда Сельє (Alfred Cellier) ‘The Mountebanks’. Потім йому дісталася роль в недовго проіснувала комічній опері Гілберта і Джорджа Гроссмита (George Grossmith) ‘Haste to the Wedding’. Крім того, в 1892-му Уайетт з’явився в Лондоні, будучи задіяним у постановці ‘Ma Mie Rosette’ Івана Карилла (Ivan Caryll) і Джорджа Денсу (George Dance). Під час гастрольного туру актор також зіграв у проекті ‘Було el zelle Nitouche’ в 1893-м.

Через рік він повернувся в Лондон, щоб на цей раз блиснути у фарсі ‘A Screw Loose’ в Театрі водевілю (Vaudeville Theatre).

У 1896-му Уайєтт можна було побачити в постановці ‘The Star of India’, а через рік у The Mermaids’ Авеню-Театрі (Avenue Theatre).

Після цього продуктивність Френка пішла на спад, але він як і раніше погоджувався на нові роботи і в кінці 1900-го зіграв у проекті ‘The Gay Pretenders’ Джорджа Гроссмита молодший (George Grossmith, Jr.).

Крім акторства, Уайетт сам написав кілька п’єс, найвідомішою з яких стала ‘Два новобранця’ (‘The Two Recruits’) 1890-го. Не меншого успіху домоглася його п’єса ‘Our Regiment’ (‘Наш полк’). Обидві постановки були показані в Театрі Тула (Toole’s Theatre), за виробництво їх відповідала його дружина Вайолет Мелнотт (Violet Melnotte). Мелнотт була колишньою актрисою, яка зіграла в комічній опері Річарда Д Ойли Карта (Richard D Oyly Carte) ‘Happy Hampstead’ 1877-го. У Френка і Вайолет був один син, Невіл Френсіс Ганнінга Уайетт (Nevil Francis Gunning Wyatt).

Уайетт також написав гранд-оперу ‘Галатея’ (‘Galatea’), яку продюсувала оперна трупа ‘Carl Rosa Opera Company’. У 1892-му для Мелнотт і Уайєтт був зведений Театр Трафальгар-сквер, яким Уайетт керував до самої своєї смерті в 1935-му, в будинку для престарілих в Лондоні, у віці 73 років.