Франко Неро

Фотографія Франко Неро (photo Franko Nero)

Franko Nero

  • День народження: 23.11.1941 року
  • Вік: 75 років
  • Місце народження: Сан-Просперо, Італія
  • Громадянство: Італія
  • Оригінальне ім’я: Франческо Спаранеро
  • Original name: Francesco Sparanero

Біографія

З виникненням політичного кіно стає одним з помітних акторів цього напрямку .

НЕРО (Nero) Франко народився 23 листопада 1941, італійський актор. Справжнє прізвище — Спартанеро.

У кіно з 1964, дебютував у фільмі «Щелепи на П… Р…» (1964) Карло Ліццані. За виконання ролі Авеля у фільмі Джона Х’юстона «Біблія» (La Bibbia, 1965) і знявшись у соціальній драмі Антоніо Пьетранджелі «Я її добре знав» (1965) «обмежується переважно авантюрно-пригодницьким жанром у фільмах «Джанго» (Django, 1966) Серджо Корбуччі, «Кольти проспівали про смерть, і настав час вбивати» (Tempo di massacro, 1966) Лючо Фульчі, «Техніка вбивства» (Tecnica Di Un Omicidio, 1967) Франко Проспера і їм подібним.

Але поступово все ж намагається урізноманітнити і поглибити свій репертуар, знімаючись у проблемних фільмах — «День сови»/«Сова з’являється днем» (Il Giorno Della Civetta, 1967) Даміано Даміані, «Насильницьке викрадення особи» (1968) Джанфранко Мингоцци, «Спокійне місце в селі» (Un Tranquillo Posto Di Campagna, 1968) Еліо Петрі, «Битва на Неретві» (Bitka Na Neretvi, 1968, Югославія) Велько Булайича, «Трістана» (Tristana, 1970, спільно з Іспанією і Францією) Луїса Бунюеля.

З виникненням політичного кіно стає одним з помітних акторів цього напряму — фільми «Готт хв унс»/«С нами бог» (1969) Джуліано Монтальдо, «Визнання комісара поліції прокурору республіки» (Confessione Di Un Commissario Di Polizia Al Procuratore Della Repubblica, 1971) і «Слідство закінчено: забудьте» (1973) Даміано Даміані, «Вбивство Маттеоті» (Il delitto Matteotti, 1973) Флорестано Ванчини, «Муссоліні — останній акт» (Mussolini: Ultimo Atto, 1974) Карло Ліццані.

Однак паралельно з цим і після заходу напрямки знімалася і продовжує зніматися в великій кількості комерційних фільмів, низка яких переривається стрічками великих режисерів — «Тріумфальний марш» (Marcia Trionfale, 1976) Марка Беллоккьо, «Червоні дзвони» (1982, спільно з СРСР і Мексикою) Сергія Бондарчука, «Кероль» (Querelle, 1982, ФРН) Райнера Вернера Фассбіндера.