Донатас Баніоніс

Фотографія Донатас Баніоніс (photo Donatas Banionis)

Donatas Banionis

  • День народження: 28.04.1924 року
  • Вік: 90 років
  • Місце народження: Каунас, Литва
  • Дата смерті: 04.09.2014 року
  • Громадянство: Литва
  • Зріст: 175 см

Біографія

Донатас Баніоніс — Народний артист Литовської РСР (1973), Народний артист СРСР (1974), почесний громадянин міста Паневежис (1999).

Народився 28 квітня 1924 року в місті Каунасі. Батько — Баніоніс Юозас (1890р.нар.). Мати — Блажайтите-Банионене Вона (1900р.нар.). Дружина — Банионене Вона (1924р.нар.). Діти — Егідіюс (1948р.нар.), історик, фахівець з XV-XVI ст., посмертно нагороджений Державною премією в галузі науки; Раймундас (1957р.нар.), закінчив ВДІК, зняв кілька фільмів, в даний час має власну кінокомпанію, яка знімає документальні фільми, рекламу.

Батько Донатаса за характером запальний, імпульсивний, був свідком і активним учасником революційних подій 1905 і 1917 років, був поранений, брав участь у Першій світовій війні, за політичні переконання не раз сидів у в’язницях, потім емігрував до Бразилії. Мати, залишившись з двома дітьми — Донатасом і його старшою сестрою, терпіла багато поневірянь. Насилу вдавалося хоч якось одягти, взути й нагодувати дітей. Після повернення Юозаса Баніоніса в Литву жити родині стало трохи легше, хоча грошей як і раніше не завжди вистачало.

Донатасу, як, втім, і багатьом дітям, була притаманна дивовижна здатність серед нужди і поневірянь створювати своєю уявою повний ілюзорного чарівності світ — світ фантазій і мрій. Його захопив театр. Багато годин проводив він в солодких мріях про майбутню акторській кар’єрі, марив про сцену, запах лаштунків, про таємничої, чарівної життя, що панує за важким оксамитовою завісою…

Багато в чому цьому станом сприяли і батьки, люди з творчими починаннями, які самі постійно тяглися до мистецтва — батько і мати брали участь у робочій самодіяльності, добре співали, та й познайомилися вони на одній з репетицій хору.

Добре розуміючи сина і не перешкоджаючи його захоплення театром, батько все-таки переконав Донатаса, що спершу треба оволодіти якоюсь спеціальністю. Так Донатас опинився в ремісничому училищі.

Вже будучи учням першої ремісничої школи Каунаса, майбутній кераміст, Донатас не залишив свого захоплення і вступив у драматичний гурток, де із задоволенням грав в спектаклях, заучуючи напам’ять всі ролі, читав всі статті і книги про кіно і театрі, які тільки міг дістати. Незабаром виникло бажання вступити в студію Каунаського театру драми. Однак навчання там коштувала чималих грошей, яких у сім’ї було небагато, і про професійну сцену довелося на деякий час забути.

У 1940 році в Каунасі на основі аматорського колективу, що існував при Палаті праці, був створений професійний театр, який очолив Юозас Мільтініс — молодий режисер, який повернувся нещодавно з Європи. Незабаром 15 ентузіастів на чолі з Мильтинисом виїхали з Каунаса в Паневежис створювати нову модель театру для народу і в ім’я народу, і приблизно через півроку Донатаса Баніоніса прийняли в трупу. У 1944 році Донатас Баніоніс закінчив студію при Паневезького театрі, ставши професійним актором. З тих пір життя актора нерозривно пов’язана з Паневежисом. На сцені театру Донатас Баніоніс створив понад 100 образів. Серед них ролі у виставах: «Смерть комівояжера» А. Міллера (Віллі Ломен), «Ревізор» Н.В.Гоголя (Іван Кузьмич, 1945), «Брехун» К. Гольдоні (Октавій, 1952), «Як гартувалася сталь» М.Островського (Павло Корчагін, 1952), «Гедда Габлер» Р. Ібсена (Тесман, 1957), «Там, за дверима» Ст. Борхерта (Бекман, 1966), «Ревізор», М.В.Гоголя (Городничий, 1977), «Кафедра» Ст. Врублевської (Бризгалов, 1980), а також у виставах «Солом’яний капелюшок» Е. Лабіша, «Пропозиція» А. П. Чехова, «Севільський цирульник» Бомарше та ін.

У кінематографі Донатас Баніоніс дебютував у 1959 році в ролі Дауса в картині «Адам хоче бути людиною». Поява акторів Паневежиса на екрані стало одним з найпомітніших подій кінематографічного життя 60-х років. Перші ролі давалися зовсім не легко. За словами самого Донатаса Юозовича, лише до четвертої картини відбулося його народження як актора кіно. Однак згодом він створив цілий ряд образів, по праву значаться в класиці радянського кіномистецтва. У головних фільмах актора — «Ніхто не хотів помирати» (Вайткус, 1965), «Мертвий сезон» (Ладейников, 1968), «Соляріс» (Кріс Кельвін, 1972), «Гойя, або тяжкий шлях» (Гойя, 1971), «Бетховен — дні життя» (Бетховен, 1976) — важливі були не особливості жанрового втілення, а сама внутрішня суть зіграних персонажів, їх психологічна багатовимірність.

Всього Донатас Баніоніс зіграв більш ніж в 50 фільмах. Серед ролей, зіграних актором — і трагедійні образи, і комедійні, класичні та сучасні, гротескні образи і глибоко психологічні, які живуть в різних епохах, різних країнах. Але стиль гри актора, його манера найбільш повно, мабуть, виражається словами литовського режисера Вітаутаса Жалакявичуса: «Баніоніса називали «інтелектуальним» актором… Баніоніс і глибоко відчуває, лепящий образ «усередину». Він будує інтер’єр душі. Будує лабіринти пізнання… Його перевтілення не вимагають від нього яких-небудь психологічних перебудов. Його зовнішність — всередині. Його обличчя — всередині. Воно виткане з емоцій».

У фільмах «Червоний намет» (1969), «Гойя, або тяжкий шлях», «Бетховен — дні життя» акторові довелося зніматися з зірками світового кінематографа: Пітером Фінчем, Шоном Коннері, Клаудією Кардинале, Маріо Адорфом та ін. Донатас Баніоніс працював з провідними вітчизняними та закордонними режисерами: Ст. Жалакявичусом, Р. Козинцевим, М. Калатозовым, С. Кулішем, М. Швайцером, А. Тарковським, К. Вольфом, Х. Земаном.

Крім згаданих вище картин, актор знявся у фільмах: «Хроніка одного дня» (Донатас, 1964), «Марш! Марш! Тра-та-та» (Майор Будяк, 1965), «Бережись автомобіля» (1966), «Маленький принц» (1966), «Операція «Трест» (1967), «Король Лір» (герцог Олбэнский, 1970), «Командир щасливої «Щуки» (1972), «Відкриття (рукопис академіка Юрышева)» (1973), «Втеча містера Мак-Кінлі» (Мак-Кінлі, 1975), «Життя і смерть Фердінанда Люса» (Фердинанд Люс, 1976), «Озброєний і дуже небезпечний. Час і герої Брет Гарту» (1977), «Сумка інкасатора» (1977), «Кентаври» (Президент, 1978), «Цвітіння несеяной жита» (Петрушонис, 1978), «Особливих прикмет немає» (1978), «Територія» (Ілля Чинков, 1979), «Клуб самовбивць, або пригоди титулованій особи» (Голова, 1979), «Андрюс» (Раупленас, 1980), «Факт» (1981), «Дитячий світ» (Распоркин, 1982), «Нікколо Паганіні» (1982), «Вибачте, будь ласка» (1982), «Змієлов» (Митрич, 1985), «Майбутнього віку» (1985), «Крик дельфіна» (Бар-Матай, 1986), «Загін» (1987), «кінець ночі» (1987), «13-й апостол» (1988), «Депресія» (1991), «П’ють кров» (1991), «Сім днів після вбивства» (1991), «Ятринская відьма» (1991), «Шляхтич Завальня, або Білорусь у фантастичних оповіданнях» (1994) та ін.

Однією з останніх ролей Донатаса Баніоніса в кіно стала роль Старого в литовсько-французькій картині «Двір» (1999), представленої у позаконкурсній програмі Каннського фестивалю. Незважаючи на численні роботи в кіно, особливо в 60 — 70-ті роки, Донатас Баніоніс ніколи не поривав з театром. У 1980 році після відходу на пенсію Мільтініса виникла загроза самому існуванню Паневежисского театру — нікому було ставити вистави, актори не репетирували… В цих умовах Донатас Баніоніс був призначений головним режисером, взявши на себе, крім проблем творчого характеру, і весь тягар суто господарських проблем — репертуар, підготовка до гастролей, поповнення трупи. У ці ж роки Донатас Баніоніс закінчив Державну консерваторію Литовської РСР (1982-1984).

Д. Ю. Баніоніс керував театром аж до 1988 року. За цей час були поставлені кілька нових вистав: «Амадей», «Три мішка бур’янистої пшениці», «Вечір». Пізніше на сцені театру були поставлені «Три сестри» А. П. Чехова, «Бідерман і палії» М. Фріша, «Руда кобила з дзвіночком» В. Друце, «Вино з кульбаб» Р. Бредбері та ін.

Серед останніх робіт актора — ролі, зіграні у виставах 90-х років: Швитер («Метеор» Фр.Дюренмата, реж. Петер Стойчев, Швейцарія), Варавін («Смерть Тарєлкін» А. В. Сухово-Кобиліна, реж. С. Варнас), Лебедєв («Іванов» А. П. Чехова, реж.Е.Марцевич), Старий («Міндаугас» Ю. Марцинкевичюса, реж. В. Бучене, 1994), Норман («На Золотому озері» Е. Томпсона, реж.Р.Баніоніс, 1996), Ч. Чейні («Коло» С. Моема, реж.Р.Баніоніс, 1996), Ендрю («Любовні листи» А. Гарни, реж.Р.Баніоніс, 1997), Гранд-Скубик («Самогубець» Н.Ердмана, реж.А.Поцюнас, 1998), «Далі тиша» (2000) та ін.

Донатас Баніоніс — Народний артист Литовської РСР (1973), Народний артист СРСР (1974), почесний громадянин міста Паневежис (1999).

Донатаса Баніоніса можна сміливо назвати трудоголіком. Весь свій вільний час він присвячує читанню, роботі над текстами. Серед акторів виділяє Е. Лебедєва, В. Смоктуновського, О. Борисова, А. Фрейндліх. Один з найулюбленіших фільмів — «Андрій Рубльов» А. Тарковського. Живе в місті Паневежисі.