Бетель Леслі

Фотографія Бетель Леслі (photo Bethel Leslie)

Bethel Leslie

  • День народження: 03.08.1929 року
  • Вік: 70 років
  • Місце народження: Нью-Йорк, США
  • Дата смерті: 28.11.1999 року
  • Громадянство: США

Біографія

Справжній ветеран театру, кіно і телебачення, Бетель Леслі була відкрита великим Джорджем Еббот (George Abbott) на прізвисько Містер Бродвей – продюсером, режисером і сценаристом.

Уродженка Нью-Йорка (New York City), Бетель Леслі з’явилася на світ 3 серпня 1929 року. Дочка адвоката і світської левиці, Бетель Леслі була п’ятнадцятирічної школярки, яка навчалася в престижній приватній школі для дівчаток Brearley School у Верхньому Іст-Сайді (Upper East Side), коли продюсер Джордж Еббот запропонував їй роль сусідської дівчинки в бродвейській постановці ‘Плутанина’ (Snafu). Ця роль, зіграна в 1944 році, поклала початок довгої та плідної кар’єрі Бетель Леслі, яка встигла 10 раз блиснути на Бродвеї (Broadway), перш ніж їй виповнилося 25 років.

Всього у її послужному списку 13 бродвейських постановок, у тому числі ‘Багато років тому’ (Years Ago) 1946-го, ‘Прощай, моя примха’ (Goodbye, My Fancy) 1948-го, ‘Гліцинії’ (The Wisteria Trees) 1950-го, причому в цьому спектаклі Леслі працювала разом з Хелен Хейс. Актриса Хелен Гейс (Helen H

ayes), що отримала за свої досягнення прізвисько ‘Перша леді американського театру’, була великим другом Леслі і стала хрещеною матір’ю для її дочки. У 1955-му Леслі зіграла в захоплюючій драмі ‘Пожнеш бурю’ (Inherit The Wind), в 1965-му — в комедії ‘Спіймай мене, якщо зможеш’ (Catch Me If You Can) і, нарешті, в 1986 році Бетель була номінована на театральну премію «Тоні’ (Tony Award) в категорії «Краща актриса» за чудове виконання ролі Мері Тайрон (Mary Tyrone) у відродженій постановці п’єси Юджина о’ніла (Eugene o’neill) ‘Довгий день йде в ніч’ (Long day’s Journey into Night).

На телебачення Бетель потрапила ще в 1949 році, але була помічена рік потому, після ролі Корнелії Отіс Скіннер (Cornelia Otis Skinner) в телесеріалі ‘Дівчата’ (The Girls). Серіал був знятий по книзі ‘Наші серця були молоді й веселі’ (Our Hearts Were Young

and Gay), яка належить перу Корнелії Отіс Скіннер та її подруги і колеги Емілі Кимброу (Emily Kimbrough). Правда, вже через два місяці Бетель довелося замінити іншою актрисою, тому що Леслі очікувала роль в ‘Глициниях’, п’єсі, переробленої з чеховського ‘Вишневого саду’ (The Cherry Orchard) драматургом Джошуа Логаном (Joshua Logan).

В якості запрошеної зірки Леслі часто брала участь у зйомках популярних у 50-ті телешоу, серед яких ‘Студія Один’ (Studio One), ‘Театр 90’ (Playhouse 90), ‘Казки завтрашнього дня’ (Tales of Tomorrow), ‘Театр Космополітен’ (Cosmopolitan Theatre) і безліч інших. Якщо на сцені Бетель могла виглядати першою красунею, то кіно і телеекран накладали на неї певні обмеження. Завдяки своїм різким рисам, Леслі зіграла чимало нервових жертв і жорстоких злочинниць в кримінальних сері

алах зразок ‘Перрі Мейсона’ (Perry Mason). Всього в списку її робіт понад 110 кіно — і телеролей, зіграних за 50 років кар’єри.

У кіно вона знімалася не так часто, як могла б, віддаючи перевагу театру і телебачення. Її дебют на великому екрані відбувся в 1964 році, у військовій драмі ‘Капітан Ньюмен, доктор медицини’ (Captain Newman, M. D.), де Леслі зіграла дружину травмованого пілота. Серед інших фільмів — ‘Життя на всю котушку’ (A Rage to Live), ‘Послання в пляшці’ (Message in a Bottle), ‘Будяк’ (Ironweed).

У 1953 році Бетель вийшла заміж за Ендрю Маккалоу (Andrew McCullough), телережисера. У цьому шлюбі народилася дочка Леслі Маккалоу Джеффріс (Leslie McCullough Jeffries); в 1964-му подружжя розлучилося.

28 листопада 1999 року актриса померла від раку у віці 70 років, в своєму будинку на Манхеттені, Нью-Йорк (Manhattan, New York City).