Бернар Бліє

Фотографія Бернар Бліє (photo Bernar Blier)

Bernar Blier

  • День народження: 11.01.1916 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Буенос-Айрес, Аргентина
  • Дата смерті: 29.03.1989 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Рідко виступаючи в головних ролях, воліючи блискучий акторський ансамбль, ніколи не будучи «зіркою», Бліє опинявся знахідкою для режисерів, яким потрібен яскравий виконавець на роль сюжетно значущого, але другорядного персонажа у фільмах…

Народився в Буенос-Айресі в родині потомствених французьких біологів, але мріяв стати актором. У Паризькій консерваторії, куди надходив три рази, навчався у Луї Жуве. Дебютував у кіно в 1937 році у фільмі Марка Аллегре «Простак» (Gribouille), назва якого на довгі роки визначило амплуа Бліє.

Присадкуватий, повнуватий, лисуватий, з наївним особою добряка, актор в першій половині своєї творчості переграв безліч простих рогоносців або добродушних жертв злісних інтриг і нечистих підступів в стрічках, цілком орієнтованих на традиції французького театрального водевілю або кримінальної драми.

Надзвичайно багато знімався, кожен року чотирьох-п’яти картинах, в тому числі у великих режисерів (де Баронселли, Аллегре, Крістіан-Жак), а також у фільмах майстра «поетичного реалізму» Марселя Карне «День починається» (Le Jour Se Leve, 1939) і «Північний готель» (Hotel Du Nord, 1938).

Після другої світової війни починається другий період творчості Бліє, коли йому довелося зіграти куди більш серйозні драматичні ролі у стрічках Анрі-Жоржа Клузо «Набережна Ювелірів» (Quai Des Orfevres Jenny Lamour, 1948), Кайата «Перед потопом» (Avant Le Deluge, 1953), «Чорне досьє» (Le Dossier Noir, 1955); екранізаціях французької класичної і сучасної літератури «Знедолені» Жан-Поля ЛеШануа — роль інспектора Жавера (Les Miserables, 1957), «Сильні світу цього» Дені де Ла Пательера (Les Grandes Familles, 1958), «Президент» Анрі Вернея (Le President, 1960), «Жерміналь» Іва Аллегре (Germinal, 1962). При цьому невтомно знімався в незліченних комерційних картинах.

Рідко виступаючи в головних ролях, воліючи блискучий акторський ансамбль, ніколи не будучи «зіркою», Бліє опинявся знахідкою для режисерів, яким потрібен яскравий виконавець на роль сюжетно значущого, але другорядного персонажа у фільмах «Високий блондин у чорному черевику» (Le Grand Blond Avec Une Chaussure Noire, 1972) Іва Робера, «Чорна серія» (SerieNoire, 1979) Алена Корно, «Біси» Анджея Вайди. Осібно серед його робіт варто «масочна» роль у чорній комедії сина, режисера Бертрана Бліє — «Холодні закуски» (Buffet Froid, 1979).

У 70-80-ті роки багато знімався в Італії, у провідних італійських комедіографів Етторе Сколи, Маріо Монічеллі, Діно Різі, Луїджі Дзампы. Був різноплановим актором старої французької школи, універсальним майстром, високим професіоналом, однаково органічним і в кримінальній драмі, і в побутовій комедії, і в історичному фільмі, який працював з більшістю провідних режисерів різних поколінь. За місяць до смерті встиг отримати почесну премію «Сезар» за творчість.