Анна Маньяні

Фотографія Анна Маньяні (photo Anna Magnani)

Anna Magnani

  • День народження: 07.03.1908 року
  • Вік: 65 років
  • Місце народження: Рим, Італія
  • Дата смерті: 26.09.1973 року
  • Громадянство: Італія Сторінки:

Біографія

Темперамент, відкрита експресивність почуттів, зовнішня фактурність і безперечний талант зробили Маньяні провідною актрисою італійського неореалізму.

Народилася в Олександрії (Єгипет) від батька-єгиптянина і матері-італійки, уродженки Романьї. У п’ятирічному віці переїхала з сім’єю до Риму. Навчалася на курсах декламації «Санта-Чечілія» в 1921 році. Тоді ж, з середини 20-х років стала працювати в театральній трупі Луїджі Чимары, грала у виставі «Анна Крісті» за о’нілу на сцені Театро-делле-Арті. У кіно з 1934. У 1935 виходить заміж за режисера Гоффредо Алессандріні, але через кілька років з ним розлучається. Серед перших її прохідних ролей заслуговує згадування роль в історичній драмі «Княжна Тараканова» (La principessa Tarakanova, 1938) Федора Оцепа. Їй приносить успіх участь у фільмі Вітторіо Де Сіка «Тереза-П’ятниця» (Teresa Venerdi, 1941), де їй вдалося створити народний жіночий образ, актриси вар’єте. В цей же час виступала на естраді в парес Тото. Разом з Альдо Фабрици і Пеппіно Де Філіппо брала участь у фольклорному фільмі Маріо Бонарда «Кампо де Фьорі» (1943).

У програмному фільмі неореалізму «Рим — відкрите місто» (Roma, Cittа Aperta, 1945) Роберто Росселліні виконала класичну роль Піни — жінки з народу, яка бере участь в Опорі. Темперамент, відкрита експресивність почуттів, зовнішня фактурність і безперечний талант зробили Маньяні провідною актрисою італійського неореалізму. У цій стилістиці виконує різножанрові ролі в «Депутатці Анджеліни» (L onorevole Angelina, 1947) Луїджі Дзампы, «Мрії на дорогах» (Molti Sogni Per Le Strade, 1947) Маріо Камерини, «найкрасивішої» (Bellissima, 1951) Лукіно Вісконті. У роки рожевого неореалізму, не намагаючись застосуватися до його комерційним вимогам, намагається знайти відповідний своєму таланту матеріал у фільмах «Золота карета» (La Carosse d’or, 1952) Жана Ренуара, «Татуйована троянда» (The Rose Tattoo, 1955, США, премія «Оскар») Даніела, «Дикий вітер» (Wild Is The Wind, 1957-1958, США Джорджа Кьюкора (премія МКФ у Західному Берліні, 1958), «Сестра Летиція» (Suor Letizia, 1956) Маріо Камерини, «Пекло в місті» (Nella Citta L inferno, 1958) Ренато Кастеллані.

Однак у новий час її типаж все менш затребуються як неналежний «епохи економічного чуда». І лише єдиний з режисерів молодої генерації П’єр-Паоло Пазоліні доручає їй головну роль у фільмі «Мама Рома» (Mamma Roma, 1962), в якому вона не тільки втілила материнське щастя і материнську трагедію, але й висловила драму сильної особистості, перемалываемой невблаганним часом. У 60-х роки сняласьв кількох прохідних стрічках. Зіграла головні ролі у трьох новелах телефільму «Три жінки» (1971) Альберто Джаннетті. Прощанням з кіно стала для неї участь у фільмі Федеріко Фелліні «Рим» (Roma, 1972), де вона зіграла в епізоді сама себе Анну Маньяні.


P. S. Alexander Zhurovich

Прочитав коротку біографію Анни Маньяні на вашому сайті, і згадав, як сама актриса в документальному фільмі «Я — Анна Маньяні» заперечувала проти того, що вона народилася в Олександрії. Цей міф, розповідала актриса, з’явився з-за того, що вона кілька разів відвідувала свою матір, уехавшую жити в Єгипет. Анна Маньяні народилася в Римі, вона всією душею любила рідне місто, і тому її сприймали як символ, як мати Риму. І саме тому Федеріко Фелліні умовив Анну зіграти саму себе у своєму фільмі «Рим».