Аніта Пейдж

Фотографія Аніта Пейдж (photo Anita Page)

Anita Page

  • День народження: 04.08.1910 року
  • Вік: 98 років
  • Місце народження: Флашинг, Квінс, США
  • Дата смерті: 06.09.2008 року
  • Громадянство: США
  • Оригінальне ім’я: Аніта Евелін Помарес
  • Original name: Anita Evelyn Pomares

Біографія

Американська актриса, одна з головних зірок кінця епохи німого кіно. Була досить популярною молодою зіркою – на певному етапі вона отримувала більше листів від шанувальників, ніж будь-який інший співробітник ‘MGM’. Померши у 2008-му, в дев’яносто вісім років, Аніта стала однією з останніх легенд німого кіно – пережили її лише Крихта Пеггі і Крихта Марі, плюс кілька актрис тієї епохи, особливої популярності не досягли. У двадцятих Аніту називали білявою, блакитноокою латиноамериканка і дівчиною з самим красивим обличчям у всьому Голлівуді.

Пейдж народилася у Флашинг, Квінс, в сім’ї Елен і Джона Помарес. У неї був брат, Марино; пізніше він працював у якості тренера Аніти – тоді ж її мати стала її секретарем, а батько – водієм. В жилах Пейдж текла іспанська кров – її дід був консулом з Ель Сальвадору.

В кінематограф Пейдж потрапила завдяки своїй подрузі, актрисі Бетті Бронсон. Фотографію Пейдж побачив чоловік, обрабатывавший пошту від шанувальників Бронсон – і, паралельно, займався підбором акторів. Завдяки підтримці матері, Аніта набралася сміливості зв’язатися з агентом, який зумів влаштувати їй зустріч з директором з підбору персоналу ‘Paramount Studios’. Пройшовши прослуховування для ‘Paramount’, Пейдж вирішила відвідати ще й відбіркові випробування ‘MGM’. Обидві фірми зацікавилися їй; Аніта вирішила зупинитися на контракті ‘MGM’. Дебютною її роботою була комедійна драма ‘Розповідаючи світу’ (‘Telling the World’) c Вільямом Хейнсом. Другий фільм – ‘Наші танцюючі дочки’ (‘Our Dancing Daughters’) з Джоан Кроуфорд і третій – ‘Бродвейська мело

дія’ (‘Broadway Melody’) з Бессі Лав – стали головним успіхом Пейдж того часу; зростаюча популярність допомогла актрисі плавно перебратися в звукове кіно.

Аніта була однією з провідних актрис Лона Чейні, Бастера Кітона, Роберт Монтгомері і Кларка Гейбла; на початку тридцятих вона була однією з найбільш затребуваних актрис всього Голлівуду. Відомо, що приблизно в той же час у неї був нетривалий роман з Кларком Гейблом. На піку своєї популярності актриса отримувала більше листів від шанувальників, ніж кожна з її конкуренток – за винятком, хіба що, легендарної Грети Гарбо; крім того, в той час Пейдж буквально засипав пропозиціями руки та серця сам Беніто Муссоліні.

У 1933-му контракт Аніти закінчився; на подив своїх шанувальників, актриса заявила, що йде на пенсію – в якихось двадцять три роки. У 1936-му вона знялася ще в одній картині – ‘Автостопом на небеса’ (‘Hitch Hike to Heaven’), після чого і справді зникла з екранів, випавши з поля зору шанувальників голлівудських картин майже на жердину

ьдесят років. У 2004-му, в інтерв’ю Скотту Фейнберг вона заявила, що залишила кінематограф із-за незгоди відповідати сексуальних уподобань випускає директора ‘MGM’ Ірвіна Толберга і студійного директора Луїса Мейєра; згідно з розповідями актриси, Мейєр об’єднався з іншими студійними босами, щоб позбавити її – і ряд інших непокірних актрис – заробітку.

У 1934-му актриса вийшла за композитора Насио Херба Брауна; їх шлюб, однак, простягнув лише рік – з’ясувалося, що розлучення Брауна не було формально завершено до часу його нового шлюбу. У 1937-му Аніта вийшла заміж вдруге, за флотського льотчика Хершел Хауса; на сей раз, шлюб вийшов вдалим – він простягнув до самої смерті Хауса в 1991-м. В шлюб у пари двоє дітей – дочки Лінда (пізніше відома як Лінда Стерн) і Сандра (померла раніше своєї матері).

У 1996-му Пейдж повернулася на кіноекрани після шістдесятирічного перерви. Назвати її повернення особливо тріумфальним було важко – він знялася у ряді низькобюджетних фільмів жахів, частина і

з яких не була навіть закінчена – або ж випущена в прокат. Разом з нею в двох картинах знялася інша легенда кінематографу, Маргарет о’брайан. На час зйомок, актриса переїхала до свого колеги-акторові і, в подальшому, режисерові, Рэндалу Мэлоуну.

Пейдж завжди із задоволенням згадувала, що є однією з останніх зірок німого кіно і охоче давала інтерв’ю і з’являлася в документальних фільмах про ту епоху. Незважаючи на те, що останні свої роки вона не могла з’являтися на людях із-за хвороби, на листи шанувальників Пейдж завжди відповідала ретельним чином.

Пейдж – остання жива учасниця першої церемонії вручення премії ‘Оскар’ в 1929-му і одна з небагатьох актрис того часу, дожили до ХХІ століття.

Померла Аніта Пейдж уві сні, 6-го вересня 2008-го, у Ван Нуйсе, Лос-Анджелес, Каліфорнія; смерть наступила від природних причин. Похована актриса була на цвинтарі Святого Хреста в Сан-Дієго. За свій внесок у розвиток кінематографа Пейдж удостоїлася зірки на Алеї Слави в Голлівуді.